Українська мова 11-В

 Ритор і оратор. Риторичні ідеали у різні історичні епохи.

   Слов'янський, давньоукраїнський риторичний ідеал фор­мувався на античних грецьких традиціях та християнських морально-етичних цінностях. Характерними ознаками для нього є честь, благородство, смиренність, милосердя, шляхетність, слух­няність, побожність, духовність. Ці засади сформували риторич­ний ідеал любові, або ідеал гуманістичної риторики, спрямованої на досягнення гармонії стосунків за допомогою засобів мовного спілкування.

   У системі слов'яно-українського риторичного ідеалу, що роз­винувся на ґрунті античної риторики в епохи (барокову, роман­тичну, неоромантичну) українського національного відродження, були необхідними такі риси: системність, чіткість, міра, поря­док, рівновага, витримка, терпіння, самодисципліна, витрива­лість, подвижництво.

   У такому риторичному ідеалі переважала гармонійна триєд­ність:

• ідея, думка, задуми, істинність;

• моральна спрямованість на добро, етичність, благо, справед­ливість, гуманність;

• краса як гармонія змісту і форми, доцільність і мовна довер­шеність.

   Цей ідеал започаткувався на ґрунті візантійсько-слов'янської християнської філософії, потім підтримувався ідеями ренесанс­ної західноєвропейської духовної культури та реформаційними впливами. Можна вважати, що у XVI ст. в основних рисах визна­чився український риторичний ідеал (Лаврентій Зизаній, Памво Беринда, Іов Борецький, Іоаникій Галятовський, Герасим Смо-трицький, Мелетій Смотрицький та ін.). У XVII ct. український риторичний ідеал набув рис полемічності, значно зміцнився під­тримкою українського козацтва, що збройною силою виступало на захист українських вольностей, земель, християнської віри і рідної мови. Це доба українського бароко, наснажена західноєв­ропейськими ідеями гуманізму, раннього Просвітництва у синтезі з української ментальністю і суспільно-історичними та культур­ними процесами на вже роз'єднаних українських землях. Най­більшого розквіту український риторичний ідеал досяг у педа­гогічній, науково-навчальній і суспільно-культурній діяльності визначних риторів, проповідників, педагогів Київської коле­гії, а потім Києво-Могилянської академії (IL Могила, І. Гізель, C. Яворський, Ф. Прокопович, Г. Кониський, M. Козачинський). Усі вони викладали риторику в Києво-Могилянській академії та колегіумах і семінаріях міст і містечок України (наприклад, Чернігові, Переяславі та ін.), писали підручники з риторики.

   У XVII-XVIII ct. сформувався український бароковий рито­ричний ідеал із перевагою кордоцентризму, ліроепічності, есте­тичності, вільнодумства (його риси помітні в українській літера­турі з часів Київської Русі, епохи І. Вишенського і Г. Сковороди та аж до кінця XX ст.). Наступні часи додали до риторичного ідеалу свої риси.

   Лінгвоцид української мови, постійні заборони й утиски всіх культурних форм суспільного життя у багатьох українців гасили національну свідомість, а в інших її пробуджували, спонукали до опору, гартували волю, змушували до винахідливості у худож­ній мовотворчості. Український риторичний ідеал стає пристрас­ним, вольовим, образним, багатожанровим, бо шукає шляхи свого вираження в умовах заборон. Його формують мовотворчість Івана Котляревського, супліки й оповіді Григорія Квітки-Основ'яненка, поеми й особливо послання Тараса Шевченка, записки Панте­леймона Куліша, публіцистика Михайла Драгоманова, історичні праці й політичні промови Михайла Грушевського, присвяти й промови та поеми Івана Франка, поетична «огненна мова» Лесі Українки, мовні дискусії Івана Нечуя-Левицького, Михайла Коцюбинського, Бориса Грінченка, епістолярій Панаса Мирного, журналістика Олени Пчілки і ще творчість багатьох визначних українських мовних особистостей.

   Тоталітарна самодержавна і радянська епохи породили «мову влади», авторитарне, директивне мовлення, за античною ритори­кою — «агональне» мовлення. На жаль, в українському суспільстві нині поширюється сучасний американський риторичний ідеал, чужий слов'янській культурі, зокрема українській, яка завжди мала міцні традиції успадкування еллінської античної куль­тури. Американський ідеал перемагає наші ідеали в засобах масо­вої інформації і масової культури. Українське суспільство ще не звільнилося й від тоталітарного риторичного ідеалу. Нагальні, закличні, категоричні, безапеляційні промови багатьох наших політиків сприймаються як рудименти радянської епохи: авто­ритарне мислення, нетерпиме монологічне мовлення, мовна агре­сія, телефонне право, влада на слово, підкорення співрозмовника тощо. Усе це можна назвати політизованою псевдориторикою. Сучасне українське суспільство прагне позбавитися цих тоталі­тарних нашарувань, оновити свої духовну і культурну сферу, тому надає перевагу конструктивному діалогу, мовному порозумінню, ідеям гуманістичної риторики (За Л. Мацько та O. Мацько)

Виконання вправ 

Запишіть речення, відновивши їх зміст. Зробіть повний синтаксичний розбір 2-х речень на вибір

Поняття про сучасний риторичний текст

1.Опрацювати параграф 6, законспектувати та вивчити вправу 26

 Виступ під час дискусії (підготовлений і непідготовлений) на суспільну або морально-етичну тему

 Рубрика "Культура мовлення"

Складіть та запишіть речення з правильними словосполученнями, використовуючи звертання, вставні слова.

3. Поміркуйте над темою для доповіді "Життя - найбільша цінність". 

2. Опрацюйте рубрику "Як парость виноградної лози", слова усмішка-посмішкка, складіть речення з ними.

3. Робота в зошиті

 Домашнє завдання с-34,виконати  вправи 27,29,36